Президент США підписав закон, який робить депортацію українських дітей підставою для санкцій

Під обмеження можуть потрапити не лише ті, хто вивозив дітей, а й посадовці, установи та посередники, які це організовували чи забезпечували. Санкції означають заморожування активів у США та заборону в’їзду.

Київ, 19 вересня 2026 року. 18 вересня Президент США підписав закон H.R. 5334 — «Lindsey O. Graham Sanctioning Russia and Iran Act of 2026». Серед підстав для застосування санкцій закон прямо називає примусові переміщення та примусову депортацію дітей як тяжкі порушення прав людини щодо громадян України.

Законопроєкт під цим номером внесли до Конгресу у вересні 2025 року, а санкційний текст додали влітку 2026-го. Закон запроваджує й розширює санкційні механізми щодо Росії — її посадовців, фінансового та енергетичного секторів і тих, хто допомагає обходити обмеження, — а також продовжує дію Iran Sanctions Act of 1996 до 2031 року.

Кого можуть стосуватися санкції за дітей. Закон говорить про іноземних осіб — і це означає як конкретних людей, так і організації: установи, фонди, структури опіки, перевізників, будь-які юридичні особи, що не є американськими. Окремо закон перелічує вищих посадовців Російської Федерації, до яких обмеження застосовуються за самим фактом їхньої посади, і дозволяє Президенту США доповнювати цей перелік іншими високопосадовцями.

За які дії. Підставою є свідома участь — пряма або опосередкована — у тяжких порушеннях прав людини щодо громадян України. Закон називає серед них примусові переміщення, насильницькі зникнення, незаконне утримання, примусову депортацію дітей і катування. Цей перелік не є вичерпним. Формулювання про опосередковану участь поширює норму на посередників і тих, хто забезпечував виконання, а не лише на безпосередніх виконавців. Важливо й те, як закон трактує «свідомо»: достатньо, щоб особа мала знати про свої дії та їхні наслідки — доводити прямий умисел не обов’язково.

Що означають санкції на практиці. Це два види обмежень. Перший — повне блокування активів: усе майно та майнові інтереси особи, що перебувають у США або під контролем американських осіб, заморожуються, а будь-які операції з ними забороняються. Другий — візові обмеження: особа втрачає право на в’їзд до США і на отримання будь-яких імміграційних пільг, а наявні візи анулюються негайно. Порушення цих заборон тягне цивільну та кримінальну відповідальність за американським законодавством. Рішення про включення конкретних людей і організацій до списків ухвалює Президент США.

«Депортація дітей тепер має ціну, прописану в американському законі, а не лише в політичних заявах, — каже Максим Максимов, керівник Bring Kids Back UA. — Норма про опосередковану причетність означає, що під неї потрапляють не тільки ті, хто фізично вивозив дитину, а й ті, хто це оформлював і фінансував: структури опіки, перевізники, посадовці, які підписували документи. І ця норма стоїть у тому самому законі, що й санкції проти нафти, банків і оборонної промисловості Росії, — тобто депортація дітей тепер є не окремим гуманітарним треком переговорів, а повноцінним інструментом тиску на агресора. Це той самий тиск, який зрештою робить і завершення війни, і повернення дітей ближчими.»

Ключова відмінність цього рішення — його рівень. Підстава для санкцій за депортацію українських дітей тепер закріплена в законі, а не у виконавчому указі, тобто її не можна скасувати зміною адміністративного рішення. Водночас закон нікого не вносить до санкційних списків автоматично: він створює механізм, а наповнення цього механізму залежатиме від конкретних рішень адміністрації США.